Втікачі з тундри. В Росії у пошуках кращого життя тисячі оленярів залишають свої поселення і переїжджають до великих міст. Їх вабить не стільки цивілізація, скільки можливість мати стабільний заробіток. Як мешканці тундри почуваються у царстві бетону і скла знає Неля Терешко.

Стада оленів і далека лінія горизонту. Таке життя залишилося в минулому для десятків тисяч ненців. Жителі тундри масово кидають свої шатра. І переїздять до багатоповерхівок. Нар’ян-Мар — столиця Ненецького автономного округу. І саме вона вабить колишніх кочівників. Можливістю знайти постійний заробіток. Однак у комунальному раю багатьом ненцям тіснувато.

Наталя Тайбарей, студентка:

- Я в городе чувствую себя, как не у себя. Когда я нахожусь в здании, вот здание квадратное, да? — оно как будто давит на меня. Поэтому очень много времени я провожу на улице.

А ще частину часу проводять у театрі. Ностальгію за минулим емігранти із Тундри виливають на цій сцені. Вистави про життя оленярів тільки ненецькою мовою.

Валентина Зганіч, директор ненецького культурного центру:

- Мы, ненцы, ненецкого автономного округа,  сохраняем и создаём условия для молодого поколения, для того, чтобы можно было, по крайней мере, удержать этот быстрый процесс — утрачивания языка.

Колишній шаман б’є у барабан. Тут, у місті, він уже не ворожбит, а звичайний актор театру.

А бабусі, що покинули тундру, сумують за старовинними обрядами.

Ніна Баркулєва, пенсіонерка:

- У меня даже чечётка такая есть, о том, что раньше девушек насильно замуж выдавали, а теперь девушки себе сами женихов ищут.

Лише на сцені, у театральних постановках ненці й далі кочують із оленями по кілька кілометрів на день і щоночі ночують в іншому місці.

Неля Терешко, «Новини», телеканал «Інтер»

http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2012/03/23/827576.html